Мабуть, немає жінки, яка не знала б про необхідність проходити планові огляди у гінеколога. Як немає і тієї, яка хоча б іноді не відкладала б такі візити. Чому ми так чинимо – на шкоду власному здоров’ю? Розбираємося разом з фахівцем.
1. СОРОМ
Одне з головних почуттів, яке найчастіше заважає жінкам дійти до кабінету лікаря, – сором. Соромно обговорювати своє сексуальне життя: його наявність або відсутність, ранній чи пізній початок, кількість партнерів. Соромно і ніяково від самої процедури огляду, соромно за свій зовнішній вигляд (зайву вагу, відсутність епіляції), за особливості анатомічної будови (асиметричні, гіпертрофовані, пігментовані малі чи великі статеві губи, неприємний запах).
Важливо розуміти, що жоден гінеколог не зверне уваги на відсутність епіляції або інші турбуючі жінку чинники. Лікар зосереджений виключно на діагностиці патологічних станів і загальній оцінці здоров’я, але ніяк не на естетичних складових.
2. СТРАХ
Хтось проходить огляд вперше і страшиться невідомості, хтось боїться болю через попереднього невдалого досвіду, хтось переживає, що почує неприємний діагноз … Додамо сюди страх морального і фізичного приниження. Багато пацієнток скаржаться, що радість вагітності і пологів затьмарюється грубим ставленням з боку медичного персоналу.
Всі ці страхи нерідко призводять до того, що жінки потрапляють до лікарів з запущеними випадками і при цьому бояться почути щось на кшталт «де ж ви раніше були», «як ви могли довести себе до такого стану». Тобто спочатку пацієнтка відкладає похід до лікаря зі страху почути діагноз, а після – через острах осуду.
3. НЕДОВІРА
Часто буває, що в державну клініку з довгими чергами і іноді хамським ставленням персоналу жінки звертатися не хочуть, а довіри до лікарів приватних медичних установ немає – здається, що лікар обов’язково змусить здавати непотрібні, але платні аналізи, призначить обстеження, в яких немає необхідності, поставить неправильний діагноз і буде лікувати від неіснуючих хвороб.
4. НЕГРАМОТНІСТЬ
«Навіщо мені ходити до лікарів? У мене нічого не болить», «Я не живу статевим життям – значить, і до гінеколога не треба», «20 років вже без чоловіка, що там дивитися», « У мене один статевий партнер, я йому довіряю, навіщо йти до лікаря», «Чула, що ультразвук може нашкодити дитині, тому УЗД не роблю», « Поки годую, завагітніти не можу ж – так чому у мене затримка?», « Вже рік турбують слабкість, запаморочення, рясні менструації, чоловік на роботу возить, самій не доїхати; все чекаю, коли пройде»… Ось лише деякі з помилок, якими керуються пацієнтки, відкладаючи плановий візит до гінеколога.
В ідеалі вчити людей – як жінок, так і чоловіків – важливо ще зі школи, потрібно формувати культуру диспансерного спостереження пацієнтів. На огляд до гінеколога в плановому порядку, без скарг, треба ходити раз в рік, з такою ж частотою робити УЗД органів малого таза і молочних залоз, цитологічні мазки з шийки матки (скринінг раку шийки матки) при відсутності вірусу папіломи людини важливо брати не рідше одного разу на три роки до 30 років і не рідше ніж раз на п’ять років до 69 років. Незалежно від того, чи веде жінка статеве життя і менструює чи, плановий огляд показаний всім.
5. БАЙДУЖІСТЬ ЛІКАРЯ
Згідно з даними Ліги захисників пацієнтів, «90% конфліктів виникають через невміння або небажання лікаря роз’яснити пацієнту або його близьким інформацію про стан здоров’я». Тобто мова не про неякісну медичну допомогу, нема про неправильно поставлений діагноз і призначене лікування, а саме про НЕ приділення пацієнтові часу, в результаті чого той неправильно або не до кінця розуміє, що з ним відбувається.
У 79% лікарі не пояснюють значення термінів, які використовують, а пацієнти не говорять, чи правильно зрозуміли те, що почули (лікар уточнює це тільки в 2% випадків).
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЛІКАРЯ І ПАЦІЄНТА
Для того щоб зрозуміти, чому так відбувається, звернемося до історії. У XIX столітті основним способом поставити діагноз був ретельний збір анамнезу, а основним способом лікування – слово лікаря, бесіда. У XX-XXI століттях медицина зробила грандіозний ривок: на перший план вийшли інструментальні, лабораторні методи обстеження, розвивалася фармацевтика, з’явилася маса ліків, вакцин, розвивалася хірургія. Але в результаті на спілкування з пацієнтом залишалося все менше і менше часу.
За довгі роки роботи лікарі перестають сприймати лікувальний заклад як місце, яке провокує стрес, і не думають про те, що для пацієнта це саме так. Крім того, історично склалася патерналістська модель взаємовідносин між пацієнтом і лікарем: ці фігури апріорі не рівноправні, фахівець спілкується, як старший з молодшим, і не завжди сходить до пояснень того, що робить. Перехід на партнерські, рівноправні відносини відбувається повільно і знехотя.
На прийом до гінеколога жінка приносить свої найпотаємніші страхи, хвилювання, секрети і надії
При цьому лікар не витрачає час даремно, а структурує бесіду, будує логіку розмови, правильно розставляє акценти, контролюючи час і дотримуючись заданої теми. Він опанував потрібні навички фахівець повинен бути тактовним стосовно педантичних тим, ставитися з повагою до страху пацієнта перед фізичним болем під час огляду, приймати без осуду його погляди і почуття. Лікар повинен дозувати інформацію, оцінювати, чи правильно пацієнт його зрозумів, не повинен переборщувати з медичною термінологією.
Розташування лицем до лиця, зоровий контакт, відкриті пози – все це сприймається пацієнтом як прояви емпатії і залученості лікаря в рішення його проблеми. Фахівці виділяють три доданки успішності: задоволеність пацієнта наданою допомогою, задоволеність лікаря виконаною роботою і взаємозв’язок лікаря і пацієнта, коли перший пояснює, а другий розуміє і запам’ятовує дані йому рекомендації, а значить, в подальшому їх виконує.
Акушерство і гінекологія – одна з найбільш інтимних лікарських спеціальностей, а значить, контакт в цій професії важливий, як ні в якій іншій. На прийом до гінеколога жінка приносить свої найпотаємніші страхи, хвилювання, секрети і надії. Навіть сам процес огляду гінекологом жінки передбачає неймовірну довіру між ними. Молоді і недосвідчені, дорослі і впевнені в собі, в кріслі всі поводяться однаково, ніяковіючи, хвилюючись і ніби вибачаючись за свій такий беззахисний вигляд.
Питання, які обговорюються в кабінеті гінеколога, носять глибоко інтимний характер і вимагають довіри пацієнта до лікаря. Внутрішньоутробна втрата дитини, ненастання довгоочікуваної вагітності (або навпаки – наступ небажаної вагітності), виявлення злоякісних утворень, важкий перебіг клімактеричного періоду, стану, при яких потрібне видалення органів репродуктивної системи, – неповний список проблем, з якими приходять до гінеколога. Окремо стоять «сороміцькі», незручні питання, що стосуються інтимного життя (сухість у піхві, неможливість досягнення оргазму і багато інших).
Здоров’я кожного з нас – це в першу чергу наша відповідальність, наша дисциплінованість, спосіб життя, дотримання рекомендацій, і тільки потім – все інше. Надійний і постійний гінеколог так само важливий, як і надійний партнер. Не бійтеся питати, не соромтеся розповідати. Якщо є сумніви, звертайтеся до іншого за думкою. Перший невдалий досвід відвідування гінеколога – не привід перестати звертатися до лікарів, а привід змінити фахівця і знайти того, кому ви зможете довіряти.
