Як вийти з дому без дитячих сліз
Розлучатися з мамою, яка все життя була поруч, дуже нелегко.
Діти не розуміють, що відбувається і чому мами раптом стало в рази менше.
Офіційний трирічний декрет я повністю присвятила дітям. Так, іноді з ними пару годин сидів чоловік або бабусі. Але це були рідкісні дні. Няні у нас не було, в дитячий сад малюки теж не ходили. І ось настав момент моєї готовності до нового етапу.
Знаєте, ховатися вдома за блогом досить зручно – ніякого тобі виходу із зони комфорту. Ти начебто соціально активна, твориш, реалізовуєшся, спілкуєшся … Але в один прекрасний момент розумієш, що цього вже мало. І йдеш.
Розлучатися з мамою, яка все життя була поруч, дуже нелегко. Діти не розуміють, що відбувається і чому мами раптом стало в рази менше. Шляхом теорії і практики я знайшла спосіб, як вийти з дому, виключивши дитячі сльози й істерики. Я встаю раніше, щоб поснідати і привести себе в порядок. Коли діти прокидаються, я вже практично готова виходити – не одягнена хіба що. Ось тут-то і починається мій головний лайфхак – потрібно якісно приділити дітям з ранку стільки часу, скільки ви можете. Я їм чищу зуби, переодягаю, потім годую сніданком. Так, саме годую. Останнім часом мої діти не їдять самі, коли я поруч. Думаєте, в свої 3 роки вони не вміють? Ні звичайно. Просто коли я їх годую, то моя увага повністю належить їм. Я це розумію і приймаю. Такий період. Потім граю з ними стільки, скільки можу. Без включеного телевізора і заглядання в телефон. Я роблю те, що ВОНИ хочуть робити.
Після цього встаю, кажу, що мені потрібно збиратися на роботу, можу їх ще підключити до вибору мені одягу. Обнімашки і прощання. Без сліз, без почуття провини, За моїми особистими спостереженнями, дітям в такому віці вже не потрібно, щоб мама весь час була поруч. Їм потрібно «насититися» її увагою і любов’ю. Повним розумінням. Адже іноді мама може бути поруч з малям цілий день, але зовсім не бути РАЗОМ з ним. Вона прибирає, прасує, готує, працює вдома і робить ще купу важливих справ, але з дитиною по суті не спілкується. Краще менше та краще – це прям про таку ситуацію.
Загалом, рецепт простий – наситити дитину увагою, повним в неї зануренням і любов’ю тоді, коли дозволяє час. І спокійно йдемо з дому, щоб обов’язково повернутися.
Автор: Олександра Квітко
