“Як пройшов день?” – “Нормально”. Найчастіше дитина готова годинами розповідати батькам про свої комп’ютерні ігри або ділитися дивовижними фактами тварин. Але варто запитати його, як справи в школі, і дитина одразу замикається в собі та відповідає односкладовими відповідями.
Що ж робити батькам, які (цілком природньо) хочуть розуміти, що насправді відбувається в житті сина чи дочки? Ці прості правила допоможуть дитині налаштуватися на розмову.
ВСІ РОЗМОВИ – ПІСЛЯ ЇЖІ
«Дитині потрібно багато енергії для того, щоб згадати всі значущі події дня та описати їх словами. Якщо вам не вдається домогтися від сина чи дочки розгорнутої відповіді, можливо, справа не в замкнутості чи впертості, а в елементарній втомі. Тому розмови про минулий день краще вести через 20–30 хвилин після ситного обіду чи вечері», — пояснює фахівець із когнітивного розвитку дітей Ребекка Джексон.
ЗНАЙДІТЬ ВІДПОВІДНИЙ ЧАС ДЛЯ ЗАПИТАНЬ
Щоб отримати чесну та детальну відповідь, важливо знайти вдалий момент для розмови. «Коли ви забираєте дитину зі школи, вам напевно хочеться відразу послухати її розповідь про минулий день, а йому, швидше за все, потрібно насамперед розслабитися та відпочити. Чи не краще відкласти розмову на вечір? Або навіть у вихідні», — пояснює Ребекка Джаксон.
Часто виявляється, що найвдаліший момент для розпитувань – поїздка машиною чи похід у магазин. У цих ситуаціях розмова не затягнеться надто надовго і дитині не доводиться дивитися батькам у вічі, що може допомогти їй відкритися.
СПІЛЬНА РОЗМОВА З РОЗВАГАМИ
«Якщо я хочу дізнатися, що насправді відбувається у житті мого сина, я намагаюся розпитати його, коли ми з ним граємо у дворі м’яч. У цей момент він дуже балакучий. А ось із донькою краще говорити під час прогулянки чи походу до кав’ярні», — розповідає експерт.
Дослідження показують, що ефективність комунікації часто залежить від обстановки та від того, чим ми зайняті зараз. За деякими даними, ділові переговори та наради ефективніше відбуваються під час ходьби — рухова активність стимулює творчі здібності та допомагає боротися із психологічною втомою. Ці принципи цілком застосовні і до розмов між батьками та дітьми.
