Гіг-контракт — це особлива форма залучення спеціалістів, яка поєднує в собі ознаки трудового та цивільно-правового договору. Інакше кажучи, це система роботи, коли співробітників не приймають в штат, а запрошують на конкретні проєкти, де вони у визначені строки вирішують поставлені задачі.
15 липня 2021 року Верховна Рада ухвалила Закон України 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який передбачає створення спеціального правового режиму для ІТ-галузі. Він є цивільно-правовим договором, тобто не регулюється застарілими нормами Кодексу законів про працю і трудовим законодавством. Закон передбачає ряд заходів, які сприятимуть розвитку IT-індустрії, зокрема, запровадження гіг-контрактів.
Цільові користувачі гіг-контрактів
Компанії, які працюють в сфері ІТ, зацікавлені в короткострокових трудових відносинах або ж залучають спеціалістів позаштатно. Програмісти, дизайнери, аналітики іноді потрібні для реалізації окремих проєктів. Необхідності в укладенні з ними класичних безстрокових трудових договорів немає.
Через можливість проєктного залучення найбільш поширеною формою співпраці в ІТ-індустрії є цивільно-правові договори з ФОП. Така форма залучення гарантує компаніям сприятливий податковий режим (спрощену систему оподаткування), а спеціалістам — свободу щодо графіку і місця роботи.
Водночас при такому способі співпраці фахівці позбавлені соціальних гарантій: права на вихідні, відпустку, обідню перерву, лікарняний тощо. Крім того, модель співпраці між компаніями та ФОПами може бути кваліфікована як «приховування трудових відносини», що матиме наслідком накладення значного штрафу. А тому зазначена модель не сприяє стабільності бізнесу та не створює передумов для залучення інвестицій.
Гіг-контракт — це новий інструмент, який зберігає переваги гнучкості цивільно-правових відносин, виключає ризик перекваліфікації відносин у трудові та забезпечує соціальні гарантії гіг-спеціалісту.
Гіг-контракт – нова гібридна форма
Досить часто проєктну роботу в ІТ складно однозначно віднести до трудових відносин у їх класичному розумінні. Повний перехід на віддалену роботу тільки посилює цей тренд. Відповідно, дихотомія трудових відносин “роботодавець-працівник” і цивільно-правових – “замовник-фрілансер” вже не задовольняє усі потреби ринку, звідки й виникає потреба в певній гібридній формі, якою є гіг-контракт.
Сама назва “гіг-контракт” є певним українським ноу-хау. Водночас, гібридні моделі роботи вже давно поширені за кордоном. Наприклад, ще з кінця 90-х років вона існує у Великій Британії. Там людина, що працює за такою моделлю (worker), має обмежене коло трудових прав, залишаючись автономною і незалежною від компанії. Порівняно нещодавно правовий статус workers в англійських судах здобули водії Uber.
За законом про Дія City, в Україні гіг-контракт є цивільно-правовим договором. Він не регулюється нормами Кодексу законів про працю (КЗпП) і трудового законодавства загалом. Водночас, закон про Дія City надає гіг-спеціалістам базові трудові права: право на щорічну перерву, 8-годинний робочий день, перерву по вагітності і пологах, захист від необґрунтованого звільнення. У цьому і проявляється гібридна природа гіг-контракту, який поєднує цивільно-правові та трудові елементи.
Гіг-контракт vs ФОП
За задумом авторів “податкового” законопроєкту №5376, який Верховна Рада прийняла в першому читанні, податкове навантаження на гіг-спеціалістів майже не відрізнятиметься від моделі ФОП. Ставка податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) для них буде аналогічною єдиному податку третьої групи — 5%. При цьому, розмір єдиного соціального внеску (ЄСВ) не зміниться — 22% від мінімальної зарплати, але обов’язок по його сплаті покладатиметься на компанію (на відміну від ФОП моделі, де ЄСВ платить сам виконавець). Додається лише військовий збір в розмірі 1,5%, надходження від якого спрямовуються на реформування Збройних сил України.
На відміну від моделі ФОП, гіг-спеціалісти на рівні закону матимуть ряд закріплених трудових прав і соціальних гарантій. Будь-яка зі сторін гіг-контракту може розірвати його, повідомивши іншу сторону хоча б за 30 днів. Якщо ж компанія-резидент Дія City не хоче чекати, вона може припинити гіг-контракт негайно, виплативши розробнику одномісячну грошову компенсацію. Це вигідно відрізняє гіг-спеціаліста від ФОПа, який не захищений від “звільнення” одним днем без будь-яких компенсацій.
Окрім того, гіг-спеціаліст матиме ряд соціальних гарантій: офіційне право на відпочинок – не менше 17 робочих днів на рік, лікарняні за рахунок компанії і Фонду соціального страхування, а також перерву у зв’язку з вагітністю і пологами для жінок.
Перевагою гіг-контрактів для компаній можна назвати можливість побудувати прозорішу структуру взаємодії з розробниками, та підвищити капіталізацію компанії. Це, зокрема, дозволить показати потенційним інвесторам щось стійкіше замість мережі незалежних підрядників-ФОПів.
Як перейти на гіг-контракт
Щоб укласти такий вид договору, компанії треба стати резидентом спецрежиму Дія City. Ними можуть бути лише юридичні особи, зареєстровані в Україні. Для укладення гіг-контракту спеціалісту не потрібні жодні спеціальні реєстрації, на зразок реєстрації ФОП. Компаніям також не обов’язково оформляти дозволи для залучення спеціалістів-іноземців. Сам факт укладеного гіг-контракту вже є достатньою підставою для отримання посвідки на тимчасове проживання для іноземця.
Гіг-контракт можна також укласти в електронній формі з використанням кваліфікованих електронних підписів (КЕП) сторін. У ньому сторони врегульовують взаємні права та обов’язки, з урахуванням обов’язкових положень про права гіг-спеціаліста, які згадувались вище.
Після укладення такого контракту, але до початку виконання роботи, компанії необхідно повідомити про це Державну податкову службу. На гіг-спеціалістів не заводяться трудові книжки чи інша кадрова документація – усю інформацію про свій страховий стаж можна отримати в онлайн-кабінеті на сайті Пенсійного фонду.
Важлива деталь: якщо спеціаліст бажає працювати не на одну компанію, то може заключити гіг-контракт або працювати за наймом чи ФОП-моделлю і в інших компаніях – законодавством це не заборонено. Водночас, обмеження щодо цього можуть встановлюватися в договорі про неконкуренцію, про який – нижче.
Робота за гіг-контрактом: всі етапи
Сторони гіг-контракту можуть прописати у ньому всі вимоги та гарантії: предмет (роботи, послуги, функція спеціаліста), розмір винагороди, способи комунікації та постановки задач, підстави припинення тощо.
Наприклад, розмір винагороди може бути фіксованим за певний період (тиждень, місяць тощо), або залежати від обсягу виконаних робіт. Винагороду в гіг-контракті можна зафіксувати як в іноземній валюті, так і в гривні. Будь-які неподаткові відрахування з винагороди гіг-спеціаліста обмежуються 20% на місяць – як при матеріальній відповідальності найманих працівників.
Важливим моментом для компаній є те, що гіг-контракт передбачає значно спрощений механізм переходу прав інтелектуальної власності. Закон про Дія City запроваджує презумпцію переходу таких прав до компанії одразу після створення відповідного об’єкта (коду, дизайну тощо). Не потрібно підписувати додаткові папери, якщо це не передбачено самим гіг-контрактом.
З моменту укладення гіг-контракту його подальше адміністрування повністю лягає на плечі компанії. На відміну від ФОПа, гіг-спеціаліст не повинен складати фінансову звітність, розраховувати і сплачувати податки. Все це зробить компанія, як його податковий агент. Знову ж, на відміну від ФОП моделі, витрати на оплату ЄСВ (станом на зараз – 1 320 грн на місяць) повністю нестиме компанія, а не спеціаліст.
Строк дії та припинення гіг-контракту
Як і трудовий договір, гіг-контракт укладається на невизначений строк. Водночас, сторони не позбавлені можливості встановити строки, якщо бажають співпрацювати тільки протягом визначеного періоду.
Гіг-контракт припиняється за однієї з таких підстав:
1) угода сторін;
2) закінчення строку дії гіг-контракту;
3) одностороння відмова резидента Дія Сіті від гіг-контракту;
4) одностороння відмова гіг-спеціаліста від гіг-контракту;
5) втрата статусу резидента Дія Сіті;
6) підстави, передбачені гіг-контрактом.
Це також вигідно відрізняє гіг-контракт від трудових договорів, розірвати які роботодавець може лише за наявності визначених підстав (скорочення штату або суттєві проступки працівника: невідповідність займаній посаді, прогул, поява на роботі в нетверезому стані, розкрадання тощо).
Припинити гіг-контракт значно простіше.
Достатньо лише повідомити про це іншу сторону в письмовій (електронній) формі не пізніш як за 30 календарних днів до запланованої дати припинення або за 3 календарних дні, якщо співпраця тривала не більше 3 місяців.
Якщо роботодавець (резидент Дія Сіті) не хоче чекати 30 днів, то він має право скоротити строк повідомлення гіг-спеціаліста, замінивши його компенсаційною виплатою у розмірі, визначеному гіг-контрактом, але не меншому за поденну винагороду гіг-спеціаліста за кожен робочий день зменшення строку.
Договір про неконкуренцію: вигода для ІТ-спеціаліста
Додатково до гіг-контракту сторони можуть укласти договір про утримання від вчинення конкурентних дій – договір про неконкуренцію. В законі про Дія City прописані ряд запобіжників від зловживань договорами про неконкуренцію, запозичених з європейського законодавства.
По-перше, договір про неконкуренцію повинен бути відплатним – компанія повинна проводити по ньому окремі виплати на користь спеціаліста, які не включаються до його винагороди. Відсутність таких оплат має прямий наслідок – нікчемність договору про неконкуренцію, тобто він не породжуватиме жодних обов’язків, і для цього не потрібно щось доводити у суді. Це також означає, що з точки зору бізнесу, є сенс укладати такі договори лише зі спеціалістами з дійсно рідкісною експертизою, яких можуть переманити конкуренти.
По-друге, термін чинності зобов’язання не конкурувати з компанією не може перевищувати одного року після припинення відносин спеціаліста з нею. Жодних трьох, п’яти чи десяти років, які часто вписують в договори з ФОПами.
По-третє, зобов’язання про неконкуренцію діє лише на обмеженій території, визначеній в договорі. Якщо припустити, що це може бути територія України та країн-сусідів, то поширення цього зобов’язання “на весь світ” навряд чи буде розумним і пропорційним, і може мати наслідком недійсність такої умови.
Нарешті, договір про неконкуренцію повинен містити вичерпний перелік заборонених видів діяльності: робота на конкурентів за наймом, гіг-контрактом чи як ФОП; володіння частками чи акціями в конкуруючих бізнесах, або виконання в них управлінських функцій; інші обмеження, передбачені договором.
Наостанок варто наголосити, що укладення договору про неконкуренцію не є обов’язковим, він не є “додатком” до гіг-контракту, а тому рішення щодо заключення такого договору має бути добровільним – як згода утримуватись від конкуруючих дій взамін на компенсацію від компанії.
